Марічка

[darynochka]

«Я піду в далекі гори»
1968
вірш: Володимир Івасюк

Я піду в далекі гори
На широкі полонини,
І попрошу вітру зворів,
Аби він не спав до днини.

Щоб летів на вільних крилах
На кичери і в діброви
І дізнавсь, де моя мила —
Карі очі, чорні брови.

Приспів:

Мила моя, люба моя,
Світе ясен-цвіт,
Я несу в очах до тебе
Весь блакитний світ.

Я несу любов-зажуру,
Мрію молоду,
І сади цвітуть для мене,
Як до тебе йду.

А як вітер з полонини
Полетіти не захоче,
Все одно знайду дівчину —
Чорні брови, карі очі.

Перейду я бистрі ріки,
І бескиди, і діброви,
І шляхи мені покажуть
Карі очі, чорні брови.

Приспів.

ця пісня завжди мені нагадуватиме про Марічку та про всіх тих чудових людей яких я зустріла в цьому чарівному місті та чкий я, може, вже ніколи не зустріну.. Людей, з якими я пережила увесь стрес звикання до новго життя та нової себе, з якими я разом раділа, посміхалася, плакала, думала, змінювалися, діяла. Завдяки яким я стала такою як я є. Може я їх ще зустріну може й ні, але я але завжди їх памятатиму та згадуватиму їх тепло