нарешті

Нарешті я їду додому.. Тільки сьогодні я це усвідомила по справжньому.. Додому.. Дивно.. Все що мене повязує з Харковом це моя бабуся.. Сказати що в мене там друзі так всього дві подруги.. А чогось мене туди тягне.. Навіть не зважаючи на те що сьогодні бабуся сказала що в нашому будинку поцупили кодовий замок(!).
Сбогодні заробила свої перші гроші в Німеччині... Приємно...
Нещодавно йшла по місту вночі одна та зрозуміла як це кайфово.. Нікого нема навколоюю місто дуже тихе та наче порожнє.. Таке враження що воно все твоє... Ніхто більше в ньому не живе...
І ти вічно будеш по ньому блукати.. По цьому самотньому та порожньому місту..