(no subject)

ти ніби привид з минулого життя ..
кожного разу одне і те ж..куди я не поїхала щоб не робила ти завжди переслідуватимеш мене.. ти на жодну мить не даси заути про те хто я така і звідки.. ти вперто повторюватимеш свою невдячну роль.. може ти теж не в захваті від цього але таке вже твоє призначення.. ти дав мені зрозуміти що у цьому великому світі я ніколи не буду сама..
а може кожному з нас іноді треба нагадувати хто ми і звідки бо інакше всі перетворилися на істот без памяті та походження..
і все ж таки життя чудове..

тому хто зараз далеко від мене

Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
Ліна Костенко