я більше не можу дивитися на цей безлад у моїй маленькій затишній кімнатці...
я тут ажила 10 місяців. Плакала сміялася приймала друзів вчилася пиячила....
переживала різні події...
за 40 років напевне десь коло 40 людей встигли тут робити теж саме. встигли звикнути тут жити встигли подорослішати та зрозуміти життєві істини, знайти друзів а може й кохання, вивчити багато потрібного і непотрібного, насолодитися містом та зрозуміи що життя це рпекрасно.
чому у найгіршому гуртожитку Констанца можна зустріти більше усміхнених облич ніж у найбагатшому районі Харкова?