Візовий режим і символічне насильство: на підступах до кафкіанського замку

Можливо, ціною найрізноманітніших поступок українці досягнуть бодай частини того, чого росіяни добилися насамперед звичайною (й звичною) нахрапистістю. Проте навіть при найсприятливіших обставинах ми отримаємо (як і росіяни) лише своєрідну подачку для місцевих еліт — кількох відсотків привілейованих категорій населення. Що ж до решти співвітчизників, — то шенґенські благодіяння навряд чи матимуть для них яке-небудь практичне значення.

радиційно візи вважають інструментом захисту національної території від неконтрольованої міґрації, небажаних чужинців та транскордонної злочинності. Хоча серед експертів і нема єдиної думки щодо реальної ефективності цього інструменту, практично всі вони згодні щодо його вкрай неґативних побічних ефектів. Найбільша проблема походить із того, що процедура видачі візи є чи не єдиним правовим прецедентом у демократичних країнах, де презумпція невинності не діє. Навпаки, при оформленні віз діє своєрідна презумпція вини: кожен аплікант апріорно підозрюється в намірі скоїти злочин і зобов'язаний довести, що він не злочинець, не потенційний імміґрант чи нелеґальний заробітчанин. Працівники консульства можуть зважити на його докази та арґументи або й ні. Як правило, вони покладаються на комп'ютерну базу даних, на подані документи, на власну інтуїцію, але нерідко на їхнє рішення може впливати й звичайна примха, поганий настрій, переплутана літера в документах чи в базі даних, яка ототожнює апліканта з цілком іншою особою, а іноді — як це, вірогідно, було в німецькому консульстві в Києві 1999 — 2001 років — широкомасштабна корупція. Кожне консульство має до того ж негласну, проте цілком очевидну «норму» видачі віз, котру не дозволяється істотно перевищувати. Таким чином працівники консульства завжди можуть сказати, що представлених документів замало, що вони не досить переконливі або ж просто відмовити у видачі візи без будь-яких пояснень. Така політика, цілком очевидно, не має стосунку до вимог безпеки, а зумовлена, швидше за все, закостенінням i безвідповідальністю євросоюзівської бюрократії. Досвід показує, що міжнародні злочинці чудово дають собі раду з цією системою, тимчасом як потерпають від неї головне студенти, туристи та професіонали.

Навіть жорсткі заходи можуть бути прийнятні, якщо вони справедливі, але навіть найсправедливіші заходи викликатимуть неприйняття, якщо вони супроводжуються приниженням.

http://www.ariadna.uaforums.net/--vt577.html