блукаючи чужими шляхами

[darynochka]

На перехресті невідомих шляхів за тисячі кілометрів від рідної домівки, в тумані, під завивання лютого вітру, трепоче моє серце. Воно жалібно посвистує, виє наче звір, який хоче на волю. Його сумну мелодію не чути нікому крім мене. Вона ,як привід, блукає в нескінченних лабіринтах моєї уяви. Таке враженя що ше трохи і вона вирветься з неволі, але щось їй заважає..... За вікном люто завиває вітер. Скло у вікні тремтить від його дотику. Сьогодні ураган. А так хочеться споко. Коли вже я буду вдома? Чт це і є мій дім? Чому ж я досі блукаю чужими шляхами?