фігня

[darynochka]

я тут дивлЮся секс і місто і до мене дішло шо я вже рік заручена.. це ж серйозно блін.
отак подивишля і почнеш себе питати чи нормально бути зарученоЮ у 20 років. а колись в 17 я думала шо мінімум до 30 буду працЮвати та стьраждати іншоЮ фігнеЮ окрім сім ї.
звісно за українськими мірками це нормально але я ж давно не живу за українськими мірками.

Comments

[miss-sunflower.livejournal.com]

за якою міркою - не має значення :) головне - як ти сама це сприймаєш. Бути зарученою у 20 - це нормально. Я у цьому віці була уже майже 2 роки одружена :) Як я помітила, наявність нареченого/чоловіка/сім"ї роботі не заважає, а навіть навпаки. Ефективніше витрачаєш час на роботі :)

[darynochka.livejournal.com]

ок. дуже рада шо в тебе такий позитивний досвід.

[mischko.livejournal.com]

працЮвати та стьраждати іншоЮ фігнеЮ окрім сім ї.

sex, drugs і алкоголь - ці речі ти називаєш фігньою??????????

[darynochka.livejournal.com]

ні ну карєра там собой займатися, відпочивати у відпустку їздити..

[mischko.livejournal.com]

ні ну карєра там собой займатися, відпочивати у відпустку їздити..

блін, ну хоч в Європі то можна від цього конформізму відмовитись на користь sex-drugs-alcohol?

[darynochka.livejournal.com]

ну може комусь це цікаво. з цього пробувала алкоголь, у великих кількостях нецікаво та шкідливо. а секс мені подобається тільки з одним партнером протягом якогось часу..
драгс якось мені взагалі не цікаві.

[mischko.livejournal.com]

Я їй кажу: "Шаленчиха, мені так не вигодно,"— а вона: "Какой ти скучний!" Це я скучний! А вона, блядь, весела!

http://doslidy.kiev.ua/stories/st-nirvana.htm

[darynochka.livejournal.com]

ну так не кажи. проживеш у нмеччині кілька років і вже скучна. сумно.

[mischko.livejournal.com]

то гайда назад, у нас тут веселуха, ціни на житло падають, євро росте. Збирай грошики і давай назад.

[darynochka.livejournal.com]

так я думаЮ в україні завжди веселуха не тільки зараз. але.. коротше поки я краЩе тут. звісно совість мучає але Що робити такої освіти як тута в україні точно нема.

[switlana.livejournal.com]

Цілком згодна з коментом вище, що сім"я аж ніяк не заважає роботі, кар"єрі, було б бажання, навпаки стимулює і надихає, це додаткова підтримка.
Якось опитала своїх знайомих німців, яким уже 50-60, і була здивована, коли дізналася, що вони поодружувалися у 21-22 роки ))

[dziga-ya.livejournal.com]

У мене в 20 років були такі ж самі думки:) і ми одружилися, потім усі мої друзі НЕ в Україні шоковано запитували чому, і я навіть не знала, що відповісти. І ось ми вже майже сім років одружені, я то перебувала довго в Україні, намагалася там знайти себе, не знаходила, їхала знову сюди (в Європу), де почуваюся у себе дома, потім знову їхала до нього, забирала йоого з собою, знову їхала в Україну. це був якийсь неймовірний коловорот. Зрештою зрозуміла, що в Україні я ажніяк не можу жити, навіть якщо тут таке величезне кохання. Я знову звідти поїхала, і тепер знаю, що туди НЕ поврнуся. Наразі почуваюся я точнісінько так само як у фільмі Секс і місто почувалася найстарша із подруг "я його дуже люблю,-але якось нас стало забагато удвох", я хочу простору тільки для себе, я знову НЕ в Україні, а він в Україні, я хочу нових зустрічей, нових знайомств, але я не хочу втрачати свого чоловіка, я його справді люблю, у нас просто ідеальні проникаючі один в одного стосунки. АЛЕ....я вже йому не раз говорила, що ми щось занадто рано познайомилися, у мене в житті повинно було бути місце для якогось іншого досвіду, інших стосунків... ой, це все не так просто, я думала, я одна така:)

[darynochka.livejournal.com]

так блін непроста ситуація в тебе.. слава Богу ми живемо з ним в годині їзди одне від одного. та й він не українець. звісно багато проблем повязаних з культурними розбіжностями але й теж цікаво повчитися одне в одного та зрозуміти шо наші відмінності доповнюються.
а чому чоловік не може до тебе приїхати? ти в швеції?

[dziga-ya.livejournal.com]

Так, я в Швеції. Чоловік в принципі може приїхати, але тоді йому прийдеться сидіти дома, а так можна звар*ятувати. В Україні він реалізовує себе, любить свою роботу, якби я не бачила того, який він щасливий, коли працює, то я би його без питань забрала сюди, але робити з активної молодої людини домогосподарку я не хочу...тим більше я боюся, що від такої перспективи він сам став би мені нецікавий... Коли я навчалася в Німеччині, то я його забрала з собою, він теж міг навчатися в уні, тобто він розвивався, ми були обоє щасливі... тепер же він приїде за умови, якщо тут йому буде, що робити (єдине, що він наразі хоче тут робити і я його в цьому підтримую, це закінчити MBA), а поки що будемо зустрічатися в Європі, в Україні, а потім... не знаю, що буде потім.

[darynochka.livejournal.com]

ой я тобі не заздрю. але труднощі для того є щоб їх долати. бажаю вам знайти країну яка підходить для вас обох.