сімейні проблеми

[darynochka]

нема нічого гіршого, коли родичі не можуть зміритися з тим, що дитина вже доросла та поводяться з нею як з маленькою. Нічого так не бісить і не виводить із себе.

Comments

[switlana.livejournal.com]

Значить треба по-дорослому раз і назавжди поставити їх на місце. Вчливо, але твердо дати зрозуміти, що ти вже доросла. Інакше так буде і далі.

[darynochka.livejournal.com]

так ось не знаю як вічливо але твердо. або одне або інше. те шо я вже 3 роки живу в німеччині і сама про себе дбаю якось для них не аргумент.

[switlana.livejournal.com]

Вічливо в даному випадку - це просто без грубостей )
Можна відповісти щось на зразок: Дякую за пораду (турботу і тд.), але я сама вирішу це питання. Чи: я вирішу це питання саме так, як вважаю за потрібне. Я вже достатньо доросла щоб приймати рішення самостійно і відповідати за них.
Якось так ) В залежності, в чому суть проблеми.
Якщо це найрідніші, мама наприклад. треба підкреслити, що ти її дуже любиш, її думку цінуєш, але у тебе може бути власна думка, яке не завжди співпадатиме з її.

[darynochka.livejournal.com]

так і роблю. але вони завжди ображаються коли я не слідую тий чи інший пораді.

[mischko.livejournal.com]

не слухай її. Так можуть радити лише слюняві поціновувачі американських сімейних мелодрам. Насправді треба в якомога грубішій формі натякнути, що "не ваше собаче діло", "не вчіть мене жити - краще поможіть матеріально" і тому подібне. Як правило це відбиває будь-яке бажання лізти не в своє життя. Пам'ятай - наші батьки - це совки. Совок не розуміє ввічливого відношення, зате совок розуміє побутове хамство. Клин-клином.

[darynochka.livejournal.com]

ну я ж з батьками не живу тому проблема не така гостра. ось приїхала і якосьшкода шо конструктивного спілкування не виходить.

[mischko.livejournal.com]

я теж не живу і бачу раз на пів року. Але коли бачу - це якийсь повний і тотальний пиздець. Таке враження, що мати зберігає всю "материнську ласку" півроку, щоб потім за 2 дні вихлюпнути її на мене.

[switlana.livejournal.com]

Поговорити, раз, другий, третій... Нарешті же мають зрозуміти )
Або спитати: ти завжди робила так, як тобі радила твоя мама (бабуся, чи хто інший з рідних)?

[darynochka.livejournal.com]

так це класний спосіб. дякую.

[switlana.livejournal.com]

Сподіваюся, що допоможе )

[ex-squirrel.livejournal.com]

люба не сприймай близько до серця
вислухай и зроби по-своєму ;)

[darynochka.livejournal.com]

ну так і роблю. але ж вони думають шо в Німеччині страшний дифіцит, кипити нічого не можна, медичної допомоги немає, люди на вулицях помирають, тому надсилають мені одяг, шоколад і іншу фігню, яку я викидаю.

[mischko.livejournal.com]

мені це теж знайомо. Вся причина в тому, що кожен судить по собі. Як я вже сказав - наші батьки - це класичні совки епохи тотального дефіциту. Коли вони були такі як ми, то постійно потребували підтримки батьків, від пробивання килиму через ветеранську організацію батька, до пакетів з цукерками, що мама вспіла урвати на розпродажі на фабриці. Мені до сих пір намагаються засунути в сумку пирогів, хоча я ніколи їх не їв.

[judif-j.livejournal.com]

оце так, ще й надсилають тобі туди?! А одяг наш, чи китайський? Якщо наш вітчизняний, то ще якось, принаймі це натуральні не аляпуваті речі.

Пробач, що не зустрілися, я таки не можу виходити зовсям, пересуваюся тільки таксі. Якщо тебе не лякає напівремонтована хата - приходь у гості, буду рада.

[darynochka.livejournal.com]

шось китайське надсилають. нижню білизну і панчохи.

[judif-j.livejournal.com]

отакої... можу лише поспівчувати. Я нещодавно подивилася передачу про китайські товари у нас... Я й раніше не купляла китайського трикотажу, а тепер і поготів.

[judif-j.livejournal.com]

ще й проспала тоді, як домовлялися з тобою :(

[darynochka.livejournal.com]

слухай напевне не буду ризикувати, може я ще заразна, щоб тобі не нашкодити.. давай ти до мене приїжджай колись!

[judif-j.livejournal.com]

о це точно - колись... найближчі три роки сама розуміеш... в нас і закордонних паспортів нема. Нічого, ще побачимось :)