блукаючи чужими шляхами

[darynochka]

На перехресті невідомих шляхів за тисячі кілометрів від рідної домівки, в тумані, під завивання лютого вітру, трепоче моє серце. Воно жалібно посвистує, виє наче звір, який хоче на волю. Його сумну мелодію не чути нікому крім мене. Вона ,як привід, блукає в нескінченних лабіринтах моєї уяви. Таке враженя що ше трохи і вона вирветься з неволі, але щось їй заважає..... За вікном люто завиває вітер. Скло у вікні тремтить від його дотику. Сьогодні ураган. А так хочеться споко. Коли вже я буду вдома? Чт це і є мій дім? Чому ж я досі блукаю чужими шляхами?

Comments

[stas-taras.livejournal.com]

Знаєш, коли читав перший рядок, то відразу виникло запитання: а де моя (твоя) домівка... Не хочу корчити з себе доктора Зігмунда, але подивись на це так: ти САМА вирішуєш куди спрямовувати свій шлях. Таку розкіш мають небагато... А загалом, я хотів би скорше побачити у смайлику щиру посмішку. Storm? like anything else, it makes us stonger :)

P. S. Як на економіста (та й як не на екноміста) дуже гарно пишеш українською. Чесно!
P. S. S. Будь ласка, не засмічуй коментами мій LJ. Я люблю там стерильну чистоту і порядок. така в мене причуда:)